?

Log in

No account? Create an account

записи Галицько-Волинського парубка

Previous Entry Розповсюдити Next Entry
Історія однієї маленької, червоненької машинки — любительки пригод.
retro car
line_o
18032015_zaz_001

Якось вирішила вона переїхати жити з Дніпропетровська на Волинь.


Познайомилися ми з «Тамарою», традиційно для теперішнього часу, через інтернет. Такою її я побачив вперше на фотках і так,
це була любов з першого погляду. Не довго думаючи, придбав квиток на потяг і помчав за своєю «суженою».:
20150405_zaz6964_018


Чудове місто — Дніпропетровськ Січеслав, зустрів мене під ранок, ще було темно і прохолодно, але вокзал різномаїттям своїх вогнів зігрівав:
20150405_zaz6964_023


Перед поїздкою, я надівся, що хтось з місцевих блогерів відгукнеться і проведе мені мінімальну екскурсію Дніпром, але на жаль…
Порадили лише макдак біля вокзалу, який був чомусь зачинений і набережну Дніпра. Так як фастфуд ще спав, я пішов шукати набережну.
Відразу потрапив на Амурський міст, на якому я хотів зустріти гарний схід сонця:
20150405_zaz6964_024


Звісно я не міг не вилізти на сам міст, хоч там усе було обнесено колючкою, вітер був пронизливий і свіжий,
погода вирішила по іншому, сходу я так і не побачив:
20150405_zaz6964_025


Після світанку я зідзвонився із власником ЗАЗа, він мені пояснив, як і куди їхати, щоб його подивитися, добрався я відносно швидко.
Порозглядав, позазирав, звісно були бока по самому кузову, але то таке, проїхався, перше, що зрозумів, що гальм майже немає,
тому цей дефект перед від'їздом, був виправлений:
20150405_zaz6964_026


Запитав у власника в який бік мені їхати, паралельно в телефоні забив маршрут і вперед, що ж це є 895 км для нас матьорих.
Але моя впевненість похитнулася після перших 20 км, коли став (перше фото) глянути чи у вірному напрямку рухаюся, машина перестала заводитися.
По телефону власника впросив приїхати і глянути, бо для мене такі двигуни то було щось нове і незвідане.

Причина була банальна — сів акумулятор, поміняв він мені на свій, зі скрипом в зубах, і помчав я далі:
18032015_zaz_003


Проїхав я всього 156 км і «Запік» вмер мені за Фрунзівкою, декілька км мені прийшлося його пхати назад до села.
Все думки не покидали, аби фура яка не збила. Матюкав все на чому світ стоїть.
Причина, скоріше всього, мала кількість масла в двигуні, я особливо ще не був в курсі, що старі машини люблять його їсти.


Дякую дядькові з заправної станції, який мені спочатку допоміг з відкручуванням заливної горловини, а згодом зі знайомством з жителем села Шевченкове Валєрою, який в кінцевому результаті мене дуже виручив. Це була моя перша ніч з «Тамарою», я вперше відчув, як це від холоду можуть ноги зводити судороги. Чоловік з АЗС мені пообіцяв познайомити з місцевими кулібіними, які зможуть мені допомогти. На ранок я вже був знайомий з Валєорою, який приїхав на своєму 2141 і зацепив мене на трос та потяг до себе. Мотор заклинило, треба був новий. Продзвонивши, безрезультатно, усі місцеві шроти в пошуках нового двигуна, було вирішино, що лишу я свій «ЗАЗ» у нього в дворі до кращих часів знайдення двигуна.


Друга спроба була вже на початку квітня. До Києва добрався потягом, а далі маршруткою до Решетилівки. Запам'ятався мені Пирятин по дорозі. Там неймовірна кількість ларьочків з продажу фастфуду, чаю та кави, розташовані по обидва боки траси:
20150405_zaz6964_027


Але пам'ятатиму я Пирятин з лише двох причин:
1) вперше я тут був, після першої невдалої спроби, їхав бусом з Полтави, вечоріло, я ще знимкував захід сонця і мені в кадр вліз чоловік в балахоні. Після короткого знайомства, я дізнався, що це кіборг «Дальнобой», шкода, що моя маршрутка так швидко відправлялася, я навіть з того всього на згадку не сфотографувався;
2) ну і вже повертаючись назад самостійно, пізно вночі, я тут проїбав загубив свій мп3 плейер. Я навіть повернувся за ним, щоб знайти.
Знайшов, правда по ньому певно фура проїхалася, тому тепер я й досі без музики:
20150405_zaz6964_028


«Тамара» чекала там де я її залишив, вкрита ранішньою росою і ще не зовсім теплими променями весняного сонця:
18032015_zaz_002


Першим ділом поїхали за новим серцем для «Тамари», яке я теж знайшов в інтернеті, через форум ЗАЗівців. Їздили його дивитися аж за Полтаву, як на Харків їхати. Мужик просив 2000, але там і 1000 не було за що давати.
Повернулися назад у Шевченкове, я звісно розтроївся і потух відразу. Поки я кис і думав, що таки прийдеться мені машинку лишити тут, Валєра продзвонював місцеві розборки і пункти прийому чермета. За той день ми передивилися чотири варіанти і проїхали для цього близько 200 км. Знайшли двигун у одного пасічника і ціна його була 1000 грн., завести не було як, тому брав на свій страх і ризик, виглядав він добротно і внушав довіру, навідміну від першого.

Повернулися додому пізно вже, зрозуміло, що ніхто міняти і перевіряти нічого вже не хотів.
Я скупив маленьку полянку до вечері, посиділи файно, душевно.
Валєриній дружині величезне спасибі, за смачнющі сніданки, обіди та вечері.


Поки я ще солодко спав, то хлопці почали витягувати старе серце «Тамари»:
20150405_zaz6964_001


20150405_zaz6964_022


Вся операція відбувалася два дні, бо прийшлося з двох сердець складати, одне здорове. Навіть дощ не був нам на заваді:
20150405_zaz6964_002


Біля хлопців почув і вивчив два нових слова для себе «підлампічити» і «дибелий»:
20150405_zaz6964_004


«Тамара» виявилася дуже примхливою, тільки но щось робилося, то починало вилазити щось нове.
Але дякувати Богу і терпінню Валєри, ми справилися:
20150405_zaz6964_003


Щиро вдячний Валєрі, його брату та товаришу, що не лишили на призволяще. За гарну та душевну компанію.
Мені ще й досі не віриться, що є на світі такі люди з великої літери:
20150405_zaz6964_005


Прощавай, Решетилівка! Через дорогу ви можете помилуватися ось такою чудовою зупинкою:
20150405_zaz6964_006


Ще однією пізнавальною зупинкою для мене був Спасо-Преображенський Мгарський монастир. Знак, що розповідав про його існування, я ще примітив, коли їхав вперше з Полтави маршруткою, ще тоді подумав, що було б добре заїхати. От і заїхав, правда згодом.
Дорога до монастиря вела під гірку, їдучи, ліворуч я побачив водойму схожу на річку (згодом виявилося, що це річка Сула) на її березі стояли два будинки на колесах, хтось насолоджувався спокоєм, гарними краєвидами та чарівними весняними переспівами пташок, я навіть трішки їм позаздрив (по доброму):
20150405_zaz6964_016


Потрапив я на закінчення вечірньої служби, перед Вербною неділею. Верби не посвятив, але свічки за здоров'я і за упокій поставив, помолився трішки, але більше спостерігав за красою оздоблення.
У 2013 році святкували 400 річчя заснування монастиря:
20150405_zaz6964_019


Архітектура дуже гарна, я б сказав шикарна, особливо оформлення барельєфами, що зовнішніх, що внутрішніх стін.
В середині храму все здається світлим та чистим, завдяки великій кількості барельєфної ліпнини — усе витончено та лаконічно, нічого зайвого:
20150405_zaz6964_020


Великий дзвін вдалечині, що виднівся з пагорба, біля входу в монастир, називається Курганом скорботи — це перший в Україні пам'ятник жертвам Голодомору, це я вже дізнався, приїхавши додому та поґуґливши.
Хотілося звісно поїхати порозглядати його зблизька, але я так поспішав додому, що потрібно було чимось жертвувати:
20150405_zaz6964_021


Київ я проїхав вночі. ГАІшнику, що скептично промовив: «— А вона доїде?», привіт.
Ми таки доїхали. Правда через нього прохуярив аж через Ірпінь.
І ще якісь мажори, типу які підрізати пробували, вам пощастило, що ви далі не поїхали.


Моєю метою було доїхати до Житомира, а там відбій. Я не доїхав 60 км.
Вперше в житті я відчув, як люди вирубаються за кермом. З'їхав кімарнути,
вдруге мої ноги викручувало від холоду, поспав годинки дві, розім'явшись
і зігрівшись пробіжкою, поїхав далі.


Як було приємно побачити цей знак, Волинь все ближче:
20150405_zaz6964_008


Шкода, що не мав контактів ztmr він би точно показав щось цікаве у Житомирі:
20150405_zaz6964_007


В місті зустріли пам'ятник ГАЗ-АА в Житомирі, не могли просто його оминути, ну і зупиночка, щоб трішки охолодитися:
20150405_zaz6964_009


Наступним довгожданним пунктом було Рівне, не знаю чи то від перевтоми, чи то ще від чого,
я добре поїздив по цьому місту, поки знайшов дорогу на Луцьк, реально аж злість брала:
20150405_zaz6964_012


Звісно ж, не міг я «Тамару» не завезти у «Тунель кохання»:
20150405_zaz6964_013


Їй тут сподобалося і мені самому це місце дуже подобається:
20150405_zaz6964_014


Волинь зустріла нас сніжною хуртовиною, шкода було велосипедиста, якого я обігнав:
20150405_zaz6964_010


Лапатий сніг — це завжди гарно:
20150405_zaz6964_011


Сам Луцьк зустрів нас тепло та сонячно, ми теж були раді, що доїхали своїм ходом до нього.
Певно я Луцьку так ніколи не радів:
20150405_zaz6964_015


Кому цікаво, наш маленький маршрут:



P. S. «Тамарця» молодчинка, я пишаюся її витривалістю.
P. P. S. Хто надумає влаштовувати таку подорож на ЗАЗ пам'ятайте такі прості правила:
перевіряти завжди рівень масла, не перевищувати допустиму швидкість авто (в моєму випадку це 70 км/год) і звісно не перегрівати двигун (періодично ставати і охолоджуватися) і тоді ви доїдете на такому авто куди завгодно.



Posts from This Journal by “Тамара” Tag

  • Коли люди не радують…

    Радуюють машинки.

  • Вже знову осінь.

    Вже осінь, а я Тамарцю так з зими і не заводив, дожився… То грошей немає, то часу і навпаки… Номерні знаки правда почав…

  • Вже рік, як ми разом.

    Рівно рік назад, 18 березня, відбулося наше знайомство та й спільне життя разом. Це знайомство стало чи не найкращою подією 2015 року. Завдяки…

  • Тамарця під снігом.

    2016.01.08. — м. Луцьк.

  • Зима прийшла…

    1 грудня. Сьогодні насипало сніжку, як по фен-шую. А ще вчора блискало і гриміло. Вітаю свого брата Рому з днем ангела, хай янгол-охоронець тобі…

  • Знайшов Тамарі кавалера.

    Для ти хто не знає вчому різниця між ЗАЗ 968 (червоний) та ЗАЗ 968М, можете візуально переконатися, що вони відмінні :)


promo line_o october 16, 2015 14:45 86
Buy for 10 tokens
Якось вирішила вона переїхати жити з Дніпропетровська на Волинь. Познайомилися ми з «Тамарою», традиційно для теперішнього часу, через інтернет. Такою її я побачив вперше на фотках і так, це була любов з першого погляду. Не довго думаючи, придбав квиток на потяг і помчав за своєю…

Файна їсторія. В мого дядька в Луцьку саме ЗАЗ. Тільки померанчевого кольору. Вони на ньому в 94-му до нас в Білорусь приїзджали.

дякую, згадаю, то і самому не віриться :)
968-М певно, в них цей колір був поширеним

Приключения, целый рассказик вышел. Непростые отношения с Тамарой, ох непростые.

Edited at 2015-10-16 12:16 (UTC)

та да, а з якими жінками буває просто? :)

А я свой "968-М" Борькой называю.

Оце так подорож!
Тілько нещодавна прочитала "Я, Победа та Берлін" Скрябіна, тож деякі асоціції є))))

та весело було, знаєш якби повернути можна було, то нічого не змінив би )

годный отчот
рисковый ты парень, такое расстояние на таком автомобиле)
мне на моей Таврии страшно было за 25 км езать))

дякую :)
та да, є трішки, погода ще не зовсім льотна була

люблять тебе дівчата. ти комунікабельний?

та напевно, ну з кльовими людьми я завжди знаходжу спільну мову

Ну і мандрівка у тебе получилась )

та кайф, але мені таких пригод лише на півроку вистачило

Клааас шикардос. Ти жалієш, повільно їздиш, я як їздив і була пуста-рівна дорога 80-90 норма. Проїха 100 км, літр масла долив і якраз норм мотор охолов від залитого холодного масла )

Їзда на Запорожці - то неперадаваємі відчуття. І завдяки порівняно невеликим середнім швидкостям можна околиці нормально оглянути, а не та як на сучасних. І ями не такі страшні )

Але ж ти кадр, ну невже червона лампочка тиску масла не загорілася?

як ляпка загорілася, то відразу став, але то нічого не змінило, на жаль

я кайфую від такої їзди, ще як гарна компанія :)

Edited at 2015-10-16 17:43 (UTC)

Ціла епопея вийшла, Валера молодець! Фотографії відмінні, передають атмосферу подорожі.

Edited at 2015-10-16 15:39 (UTC)

шкода, що фотік здох в самі екстремальні моменти

Читав та дивився з інтересом!
Афтор, жги!!! )))

кльово, я старався, щоб не було сумно )

та да, є що згадувати )

Ото треба ще до музею сходити разом, у кіно ... ))))

до музею їй ще ранувато :)
а в кіно можна було якби в нас були вони під відкритим небом

Был владельцем такого же Жужжика с 92-го по 94-й. А чего печки нет? Она же там прекрасно греет на стоянке, а вот в пути её иногда зимой не хватало и в машине было свежо.

пічка є, але в той момент вона якось дивно працювала і мене попередили, що з нею ліпше обережно, бо може і загорітися )

Вітаємо! Ваш запис потрапив у Рейтинг топ-25 популярних записів України!
За бажанням детальніше про рейтинги ви можете прочитати у розділі довідки.

Я навіть ніколи не сиділа в такому. Цікава розповідь!

ну все колись буває вперше :)
радий, що було цікаво